Рубрика: Кана-блог

Ангел на ім’я Емілія Дікенсон

Ви погодитеся, що іноді бувають дивовижні смс-повідомлення? Ось таке, наприклад: Якби прийшов ти Восени, Для Літа би тоді Усмішку й жаль приберегла Звичаєм господинь. Загнала б місяці в м’ячі, Якби прийшов за рік. Й окремо...

Відрізнити “добро” для себе і добро для громади

Накинувши сумку на плече, дванадцятилітня дівчина бігла до школи. Навчальня, зі слів мами, престижна. Влаштування коштувало місячну платню. Ця жертва задля освіти рідної дитини є предметом маминої гордості. Такого роду історії чую щораз то частіше:...

Брудні млинці

Виходиш сонячного ранку на вулицю, готова обійняти цілий світ, але вже на трамвайній зупинці опиняєшся по вуха в болоті. Словесному. Ось дві студенточки щебечуть: “Я так … зубрила той … конспект, а мені … останній...

Кутя з присмаком соняшника

Вихід із дитинства для мене завжди утотожнювався з поступовим втрачанням здатності вірити у диво. Найбільшою загадкою завжди був прихід святого Миколая. Ніхто не бачив, не чув, як і коли він підкрадався до дитячої подушки і...

Різдво, ляльки і торба щастя

Ідею родинного лялькового вертепу моя сестра запропонувала давно, але далі ідеї справа якось не посувалася. Особисто мене цей задум щось не захоплював, звичний вертеп здавався цікавішим. І ось три роки тому грудневого вечора Софійка зателефонувала...

Хліб від Матінки Божої

Родинні історії живуть поряд із нами. Вони вплетені у візерунок родини на історичному тлі. І дають уявлення про життєві цінності і переконання. Через них відбувається обмін досвідом між поколіннями. Історії створюють безпечне відчуття приналежності і...

Йосифе, TVB!*

Ми побачилися вперше… Або ні! Краще почну так: Йосиф – симпатичний, високий семінарист… Таким він був 20 років тому, коли ми познайомилися. О, цей дивовижний відтінок оксамитової шкіри кольору кедру ліванського! Цей миґдалевий розріз очей,...

Двоє у човні

За останні кілька місяців розлучилися до десяти пар моїх друзів і знайомих. Щоразу, коли я дізнавалася про це, біль був майже фізичним. Коли розходилася пара, у непохитності чиїх стосунків я була чомусь абсолютно впевнена, мені...

У танець із вірою

У санаторії – танці. До клубу з різних корпусів стягується “молодь” здебільшого за шістдесят. Окремо йдуть жінки, підтримуючи одна одну. Чоловіки вже біля дверей клубу допалюють сигарети. У цьому приміщенні вони в особливій пошані. Їх...

Примусова німота

Зима 1978 року була, як і належить зимі, холодною і багатою на сюрпризи для мене, тоді малої десятирічної дівчинки. Я була хворобливим дитям, і часті ангіни зробили свою справу – лікарі, констатувавши у мене ревматизм,...